Консультація на тему: «Навіщо дитині потрібна музика?»
На це запитання відповідають
не педагоги, а й батьки. Звісно, скажуть вони, ми хочемо бачити своїх дітей
всебічно розвиненими, гармонійними особистостями. Але що саме приховується за
цими словами? Загальне уявлення, звичайно, є у всіх, але у кожного своє.
Нині ситуація в
дитячий музичній педагогіці нагадує вислів з однієї казки: „піди туди, не знаю
куди”. Але ж деякі талановиті, творчі педагоги самі знаходять незвичайні,
цікаві форми роботи з дітьми. Їх успіх у музичному вихованні пояснюється
розумінням інтересів і потреб дитини.
Діти, в свою
чергу, завдяки таким педагогам, розкривають свої серця, перетворюючись у
ельфів, які розуміють „мову вітру і квітів”, а також „бачать музику” і
„танцюють вірші”. Такі педагоги вносять у практику музичного виховання свій
досвід, і батьки бажають віддати саме до них свою дитину.
А що робити
іншим музичним педагогам, які хочуть дещо змінити у своїй роботі? Вихід є –
потрібно навчитись працювати по-іншому, взяти за основу педагогіку, в якій не
дитину пристосовують до методики, а методику до дитини.
Не можна ввечері
лягти спати однією людиною, а вранці прокинутись іншою. Тому і неможливо усе
змінити миттєво. Ключем до розвитку дитячої музичної творчості може бути
система К.Орфа, основними тезами якої є:
— ставитися до
дитини, як до особистості, поважати її та приймати будь-які її індивідуальні
вияви;
— створювати на
заняттях атмосферу гри.
Елементарне
музикування з інструментами К.Орфа як одна з найцікавіших форм музичної
діяльності дошкільників вже практикується муз керівниками в дитячих садках.
Захоплення дітей
таким музикуванням, їх бажання грати та співати є настільки сильним, що вони не
помічають тієї великої навчальної роботи, яка проводиться з ними в процесі
музикування.
Добре розуміючи,
що будь-яке музикування неможливе без попередньої копіткої роботи з оволодіння
елементами музики, потрібно на кожному занятті поєднувати елементарне
музикування з навчанням найпростіших елементів музичної мови. Проте головним є
саме музикування, бажання дітей „спілкуватися” з музикою, співати та грати
колективно, дістаючи від цього задоволення.
Головні
завдання, які повинен ставити перед собою музкерівник на занятті:
— допомогти
дітям увійти в світ музики, відчути і пережити її чуттєво;
— сприяти
практичному засвоєнню музичних знань;
— створити
передумови до формування творчого мислення;
— розвивати
творчу уяву та фантазію дітей;
— формувати у
дітей риси характеру, що сприяють самоствердженню особистості, самостійності та
свободи мислення, індивідуальності сприйняття.
Ефектним є
поєднання музичної педагогіки К.Орфа з сучасними методами дитячої музичної
педагогіки. Допомагають у розв’язанні завдань виховання творчих музичних
здібностей дітей два основоположних методи – метод активізації творчих
здібностей дитини та метод моделювання музичної мови.
Метод
активізації творчих здібностей – це керована педагогом дитяча творчість та
створення умов для її вияву, що сприяє формуванню креативності та незалежності
мислення.
Метод
моделювання – це спосіб або механізм навчання дітей музичної грамоти.
Моделюватись різними способами можуть ритмічні та звуковисотні відношення,
темп, ритм тощо. Без використання моделювання надто складно навчати дітей
елементів музичної грамоти.
Заняття з
розвитку творчих музичних здібностей дітей слід проводити, поєднуючи два таких
важливих розділи, як навчальне та творче музикування.
1. Навчальне
музикування – це ознайомлення дітей з найпростішими елементами музичної мови та
навчання дітей вмінню практично використовувати їх у роботі над формуванням
звуковисотного слуху та метро ритму.
2. Творче
музикування – це імпровізаційно-творча „гра в музику” в найрізноманітніших
формах, поєднуючи музику, мову та рух. Мета цього музикування полягає в
розвитку творчих здібностей дітей та їх навчання дії. Саме тому воно формою та
змістом більшою мірою відповідає природі дітей дошкільного віку та принципам
ігрових методик, наявних у світовій практиці.
Основними видами
діяльності на заняттях з елементарного музикування є: спів, гра на дитячих
музичних інструментах, мовно-ритмічні ігри та вправи, творчість у пластиці та
русі. Окремо потрібно розглянути такий розділ, як активне слухання музики.
Сучасна дитяча музична педагогіка дедалі частіше рекомендує не просто пасивно
слухати музику, а поєднувати сприйняття музики з будь-яким рухом. Слухати
музику і одночасно і одночасно чути її, реагувати діями на окремі її елементи –
метр, ритм, динаміку тощо – це і є активне слухання музики. Починати творчі
музичні заняття можна з комунікативних ігор. Що таке комунікативні ігри? Це
ігри для формування навичок спілкування дітей. Такі ігри допомагають не тільки
створенню відповідної атмосфери на занятті, а й вирішують цілий комплекс педагогічних,
моральних, та психологічних завдань. Це свого роду розминка, що залучає та
заохочує всіх дітей до спільної діяльності. Багатим і мудрим джерелом таких
комунікативно-рухливих ігор є український фольклор, як поетичний, так і
музичний.
На музичному
занятті дитині потрібно дати можливість бути самим собою. Дітям потрібна
музика, а не розмови про неї. Хіба це не найважливіше?
Тому головним на
музичних заняттях не є створення музичних шедеврів, а сам творчий процес.
Творчість дітей тут розуміється як вміння і бажання зробити щось по-своєму.
„Зіграй, станцюй, як ти хочеш”, — ці магічні слова відчиняють перед дитиною
ворота у світ фантазії. Важливо співати, гратись, рухатись, придумувати,
змінювати, слухати власне виконання та виконання інших дітей. Можливість
зробити по-своєму (добре придумав, цікаво продемонстрував, гарно повторив) дає
змогу дитині бути індивідуальною, неповторною.
Творче
музикування допомагає грати багатопланово – грати і грати: грати на
інструментах з елементами музики ( ритмом, тембром, динамікою), грати один з
одним, розігрувати сюжети пісень, грати разом, створювати ту неповторну
атмосферу спілкування, в якій всім затишно і весело.
Велику увагу на
музичних заняттях приділяють музикуванню з використанням „звуків жестів”.
Звукові жести – це гра звуками свого тіла: плескання, клацання, тупання,
цокання. Ці „інструменти”, якщо їх можна так назвати, надані людині природою.
Наприклад, на занятті діти пригадують невеличкий вірш, можна запропонувати його
озвучити. На допомогу приходять „звучні жести”. Діти розуміють, що вірш можна
декламувати і водночас плескати руками по колінах або клацати пальчиками першу
частину, а другу тупати ногами. Можна лише уявити собі, скільки варіантів
складають діти! цей вид музичної діяльності доступний, і важливо те, що він
розвиває творчі здібності кожної дитини, особливо у взаємозв’язку з мовою і
рухом.
Результатом
творчої діяльності на занятті стають різні види імпровізації. Рухові,
інструментальні, інтонаційно-мовні імпровізації та різні їх комбінації, правильно
організовані муз керівником, допомагають практично вирішити питання, важливе
для музичної педагогіки, — вчити і виховувати через творчість. Дитячі
імпровізації є колективними. Вони дають можливість кожній дитині знайти своє
місце, незалежно від рівня її музичних здібностей. Роль дитини може бути дуже
невеликою, або й навіть простою. Але важливою є участь у музикуванні.
Окремо потрібно
наголосити на музичних інструментах. Використовуючи звичайні, фабричні
інструменти, потрібно використовувати також інструменти, виготовлені з
природного матеріалу. Музичні іграшки допомагають дитині зрозуміти, звідки і як
саме народжуються звуки. Ігровий світ можна озвучити звичайними ігровими
інструментами. Наприклад, прокидається вранці сонечко – легеньке побрязкування
на залізній паличці. Голос кікімори діти можуть показати, зігравши на
звичайному свистку.
Творчо
підійшовши до використання саморобних музичних інструментів, можна навіть
озвучити якусь казку.
Ожин з видатних
західних психологів А.Маслоу пасав: „Ми мусимо вчити дітей бути творчими
особистостями, здібними до сприйняття нового, а також до вміння імпровізувати”.
Нам нині потрібно виховувати дитину, яка відчуває себе сильною, сміливою. У час
швидких змін діти мають вірити в свої сили, не боятися пробувати і помилятися,
варіювати, аж поки не буде знайдено правильне рішення.
Комментарии
Отправить комментарий