Консультація для батьків “Музично-рухове виховання дітей раннього віку!”

Одна з найперших навичок, яку опановує дитина, – це навичка здійснювати різноманітні рухи. І вже з перших кроків дитина ні на мить не зупиняється у своєму невтомному бажанні пізнати світ навколо. А щоб це пізнання дитини посилювалося ще й музичними враженнями, важливо з раннього віку здійснювати її музично-рухове виховання, адже музика сама є ніщо інше, як рух.

Єдність музики і руху помітили ще у часи античності. Відомий давньогрецький філософ Аристотель, розмірковуючи над здатністю музики здійснювати на людину надзвичайно сильний емоційний та фізичний вплив, прийшов до ідеї тотожності музичного руху і руху психічного. За Аристотелем музика є своєрядним інструментом, який лікує душу, формує ціннісно-моральні переживання, навчає радіти прекрасному, закладає основу характеру, сприяє фізичному розвитку.

Переконання в тому, що музика втілює всю різноманітність душевних процесів та увесь спектр емоцій, а не відображує їх, як інші види мистецтв, сприяло формуванню особливого погляду на властивості ритму, темпу та ладу. Адже вплив різних ритмів і ладів на дорослого і дитину здатний створювати у них певний настрій, змінювати чуттєві переживання тощо. Так, скажімо, одні лади викликають відчуття спокою, а інші навпаки – збуджують, спонукають до активних моторних дій. Натомість ритм організовує рухи частин тіда. У сукупності ритм, темп і лад здійснюють надзвичайний вплив на дитину, спонукаючи її виражати свої переживання за допомогою рухів тіла, тобто у найбільш простий та доступний для неї спосіб

У ХХ столітті виникла низка методик музичного виховання, в центрі яких були різні форми та види рухів. І це стало невипадково, оскільки вчені помітили, що мозкова діяльність дитини під час рухів активізується, новий матеріал засвоюється нею краще, та й у цілому процес навчання стає захопливим та легким. Тому, сприймаючи музику у русі, дитина глибше відчуває свою єдність з нею, і, як наслідок:

• внутрішній світ дитини збагачується, стає складнішим;
• у дитини розвиваються естетичний смак, відчуття краси та гармонії;
• виникає нестерпне бажання творчо виявити себе.

Відомо, що одним із перших, хто заснував свою педагогічну методику на ідеї синтезу руху та музики, був Еміль Жак-Далькроз – засновник школи ритмічної гімнастики. Його ідеї були підхоплені й іншими педагогами-музикантами, зокрема Карлом Орфом.

Пізніше його послідовники сформували тезу, що саме з музично-рухового навчання, а не співів, має розпочинатися музичне виховання дитини, оскільки ритмічні рухи для неї є не лише природніми, а й зрозумілими. Отже, володіючи певними моторними навичками, дитина одразу може застосовувати їх на заняттях, активно включатися у навчально-виховний процес без тривалої стадії підготовкию.

Рекомендую батькам вдома пропонувати дітям ігрові вправи, які розвивають швидкість та гнучкість психомоторних реакцій дитини. Це такі вправи, як «Біжи – замри» (під бадьору музику бігати, галасувати, під повільну музику – затихати та завмирати на місці), «Керуємо авто» (на зелений колір та веселу музику керувати уявним авто, на червоний колір – зупинятися).

Займайтися зі своїми дітьми і вони будуть вдячні вам!