"Використання інноваційних технологій на заняттях музичного виховання

загальноосвітніх  дошкільних навчальних закладів."

Ця робота  присвячена проблемі інноваційних технологій на заняттях музичного виховання загальноосвітніх дошкільних навчальних закладів у контексті особистісно орієнтованого підходу. Висвітлюються особливості особистісно орієнтованого музичного навчання і виховання як інноваційної технології. Наголошується на перспективах розвитку особистості дитини, інноваційних змінах музичного керівника в межах нової парадигми.

 Ключові слова: інноваційні технології, особистісно орієнтований підхід, розвиток особистості, заняття музичного виховання, методи, форми, прийоми, шляхи реалізації.

Сучасні реформаторські зміни освітнього процесу в нашій державі потребують суттєво іншого ставлення до дитини, її освіченості. Першочерговим завданням освітнього процесу є "виховання громадянина України, формування особистості вихованця, розвиток його здібностей і обдарувань" .Тому загальноосвітній дошкільний  навчальний заклад має не тільки надати базові знання , але й навчити їх вчитися протягом усього життя. Наше сьогодення висуває суспільний запит на виховання творчої особистості самостійно мислити, генерувати креативні ідеї, приймати сміливі незвичайні рішення та потребує суттєвих змін у педагогічній практиці, музичній зокрема, інноваційного спрямування. Звідси орієнтиром змісту освіти є розвиток особистості дитини. Цьому має сприяти застосування інноваційних технологій у контексті особистісно орієнтованого музичного навчання і виховання, які б забезпечували можливість перенесення акценту з вивчення самого предмета на його використання як засобу формування особистості учня, розвитку його самостійності, творчої ініціативи, стимулювання потреби в самовдосконаленні, виявленні моральної позиції, відповідальності за навчальний процес.  Формулювання цілей статті.

 Метою даної роботи є визначення сутності особистісно орієнтованого підходу до музичного навчання і виховання як інноваційної технології,так і  здібностей музичного виконавства і творчості, формування елементарних основ музичної культури за унікальною методикою Карла Орфа.

Постановка проблеми

«Фантазію і здатність до переживання слід розвивати у ранньому віці. Усе, що дитина переживає, все, що в ній пробуджене і виховане, проявляється впродовж усього її життя».

Карл Орф

Гармонійне поєднання розумового й фізичного розвитку, моральної чистоти й естетичного ставлення до життя і мистецтва – необхідні умови формування цілісної особистості. Природа подарувала людині великі можливості щодо музичного розвитку. Але вони «згасають», якщо не розвиваються. Досягненню цієї високої мети багато в чому допомагає правильна організація музичного виховання дітей. Музичне виховання дошкільників – важливий засіб формування їхньої особистості і всебічного розвитку. Музика безпосередньо впливає на емоційну сферу дитини, стимулює пізнавальну активність, пробуджує творчі здібності. Музика супроводжує дитину все життя.

Почуття любові до когось, до чогось закладається і розвивається у дитини через її переживання, через емоційне ставлення до того чи іншого явища, людини, предмета.

Кожен період розвитку дитини є основою для наступного й відрізняється провідними реакціями та змінами. Саме дошкільний вік є сенситивним періодом розвитку особистості, у якому створюються можливості для формування творчих здібностей та інтелекту. Від того, наскільки якісно і своєчасно були використані ці можливості, багато в чому залежатиме творчий потенціал дорослої людини.

          Так, ми бачимо, що багато нормативно-правових документів звертають увагу педагогів на важливість музичного виховання дітей дошкільного віку. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні (освітня лінія «Дитина у світі культури») наголошує, що дитина повинна вміти виявляти музикальність, уміння передавати настрій, емоції, почуття через музично-рухову і пісенну творчість, музикування; виявляти елементарні уміння музичної інтерпретації, варіювання, імпровізації [2].

У інструктивно-методичних рекомендаціях «Про організацію роботи з музичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах» (лист МОН України від 02.09.2016 № 1/9-454) визначена мета музичного виховання -«виховання гармонійно розвинутої, естетично й творчо спрямованої особистості дитини під впливом цінностей українського і світового музичного мистецтва, розвиток загальної музикальності, здібностей музичного виконавства і творчості, формування елементарних основ музичної культури, домірної вікові музичної компетенції» [12].

З огляду на це, виникає питання щодо удосконалення навчально-виховного процесу, до пошуку педагогами нових форм і методів музичного виховання та навчання сучасних дітей.

У сучасному світі, що швидко розвивається, великої актуальності набуває питання гармонійного розвитку особистості: як допомогти дитині бути щасливою, реалізовуючи у житті свій природній творчий потенціал, та відчувати красу навколишнього світу й радіти їй? Світова музична педагогіка поєднує багато музично-педагогічних систем і концепцій із різних куточків світу. Усі вони пов’язані однією метою – виховання цілісної, гармонійно розвиненої особистості.

Задумане півстоліття назад Карлом Орфом навчання дітей музиці за допомогою імпровізаційного музикування в повній мірі є тим, що у нас називається «особистісно-орієнтованим навчанням».

Особистісно-орієнтоване навчання ставить сьогодні в центр усієї освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних та безпечних умов її розвитку, реалізації природних потенціалів [3].

К. Орф зазначав, що музичне виховання – це виховання творчої особистості. Він вважав, що для цього немає надійнішого шляху, ніж уроки імпровізації, тому зробив акцент на розвиток уяви, незалежності мислення, вмінні винаходити нові незвичайні шляхи в розв’язанні проблем, які постають. Тут розвивається та особлива і необхідна людині якість, яку можна назвати імпровізаційністю, діти повинні вірити в свої сили, повинні не боятися пробувати і помилятись, варіювати, поки не буде знайдено вірне рішення.

Однією із головних ідей музично-педагогічної системи Карла Орфа є власна дитяча творчість, яка створює атмосферу радості, формує особистість, стимулює розвиток творчих здібностей у дітей. Орф-педагогіка – це особливий тип музичної педагогіки, яку називають креативною. Вона заснована на розумінні нерозривності музики, руху, слова, а також на особливій організації педагогічного процесу, яка дітям дає змогу проявляти себе через гру на музичних інструментах, створювати власні танцювальні композиції, співати та акомпанувати собі [28].

2. Аналіз останніх досліджень

Музика володіє можливостями впливу не тільки на дорослих, а й на дітей самого раннього віку. Більше того,і це доведено, навіть внутрішньоутробний період надзвичайно важливий для подальшого розвитку людини: музика, яку слухає майбутня мати, робить позитивний вплив на самопочуття дитини, що розвивається. Зі сказаного можна зробити висновок про те, як важливо створювати умови для формування основ музичної культури дітей дошкільного віку. 

Музичні здібності дітей проявляються у кожного по-різному. У деяких вже на першому році життя всі три основні здатності –відчуття ладу, музично-слухові уявлення та почуття ритму – виражаються досить яскраво, швидко і легко розвиваються, це свідчить про музичність; в інших пізніше, важче. Найбільш складно розвиваються музично-слухові уявлення – здатність відтворювати мелодію голосом, точно її, інтонуючи, або підбирати її по слуху на музичному інструменті [6].  У більшості дітей ця здатність проявляється лише до п'яти років. Але відсутність раннього вияву здібностей, підкреслює музикант-психолог Б. М. Теплов, не є показником слабкості або тим більше відсутністю здібностей. Велике значення має те оточення, в якому росте дитина (особливо в перші роки життя). Ранній прояв музичних здібностей спостерігається, як правило, саме у дітей, які отримують достатньо багаті музичні враження [11]. Основною формою музичної діяльності в дошкільному навчальному закладі є заняття, які передбачають не тільки слухання музичних творів доступних для сприйняття малюків, навчання їх співу, рухам у музичних іграх і танцях, а й навчанню їх грі на дитячих музичних інструментах.

Інтерес до оркестру дитячих музичних інструментів, як засобу музичного виховання, був великим. Видатні музиканти просвітителі Б. Асаф'єв, Б. Яворський, австрієць К. Орф підкреслювали значення активних форм музичної діяльності дитячого оркестру, як основи елементарного музикування та розвитку дітей. Велике значення оркестру дитячих інструментів додавали і творці діючої у нас системи музичного виховання дітей дошкільного віку. 

Ще в 20-ті роки М. Метлов і Л. Михайлов говорили про необхідність організації дитячого оркестру як дієвого засобу розвитку музичного сприйняття та слуху у дітей [13]. У 30-40-х роках М. Метловим були організовані оркестри в дошкільному навчальному закладі, створено нові звуковисотні дитячи музичні інструменти. Почавши в 20-ті роки з навчання дітей гри на ударних інструментах (бубон, трикутник, дзвіночки, кастаньєти та ін.), Н. А. Метлов незабаром залишає за ними право тільки акомпануючих, що дають певне забарвлення твору. Він шукає, конструює і вдосконалює мелодійні інструменти, на яких діти могли б виконувати будь-які мелодії, самостійно музикувати. Першими інструментами для дітей були ксилофон і металофон. При навчанні дітей грі на цих інструментах користувалися системою запису нот. У союзі з майстрами-умільцями В. Рахманіновим, В. Бодровим та ін., Н. Метлов в 1941-1942 р. створив металофон з точним і стійким налаштуванням, чистим приємним звучанням. На сучасних ксилофонах і металофонах зображуються назви звуків і їх розташування на нотному стані. Граючи на таких інструментах, діти практично засвоюють елементи музичної грамоти. До групи мелодійних інструментів Метлов ввів дитячу цитру, баян, флейту, гобой. Він організував у дитячому садку оркестр у складі 30-40 дітей, які грали на музичних інструментах. Для кожного твору Н. А. Метлов створював інструментування з урахуванням жанру і структури твору, специфіки інструмента [13].  Особливу роль у інструментуванні він відводив партії фортепіано, яку виконував музичний керівник. Партію фортепіано він прикрашав додатковими гармонійними і варіаційними засобами виразності. Дуже важливою вважалося інструментування п'єс для ударного оркестру. На основі народних мелодій і пісень Метлов створив репертуар дитячого оркестру, зручний для виконання на дитячих інструментах.

Карл Орф – відомий німецький музикант, педагог, композитор ХХ століття. Його система початкового музичного виховання відома у всьому світі. Вона направлена на розвиток природних музичних здібностей дітей і на гуманне ставлення до них [18].

Новаторство німецького педагога і композитора особливо виявилось у продуманому використанні "елементарної музики". Який зміст вкладався ним у це поняття? Насамперед, слово "елементарний" означає: первісний, початковий, найпростіший, головний. Елементарна музика - це зовсім не примітивна музика, вона опирається на ті народні музичні й мовні джерела, які дали їй початок. "Елементарна музика - це не музика сама по собі: вона пов'язана з рухом, танцем і словом; її потрібно самому створювати, в неї слід самому включатися не як слухачу, а як її учаснику", - писав К. Орф [27].

Елементарна музика, елементарний інструментарій, елементарні словесні тексти стали для К. Орфа головними засобами виховання дітей. Він писав: "Елементарна музика, слово і рух, ігри і все, що пробуджує і розвиває духовні сили, створюють основу для розвитку особистості, основу, без якої ми прийдемо до душевного спустошення. Слід підкреслити, що елементарна музика у школі має бути не чимось додатковим, а основоположним. Йдеться не лише про власне музичне виховання, а й формування людської особистості: у навчальній роботі це виходить далеко за межі так званих уроків музики і співу. Фантазію і здатність до переживання слід розвивати у ранньому віці. Усе, що дитина переживає, усе, що у ній пробуджене і виховане, виявиться протягом усього її життя" [22].

К. Орф дійшов висновку, що якщо музикування проводити на класичних музичних інструментах, то оволодіння складною технікою гри на них вимагатиме значних зусиль, тривалих вправлянь, неодмінно відволікатиме увагу дітей від музики, імпровізації. Він віддав перевагу елементарним інструментам, якими діти могли порівняно легко оволодіти. До складу орфівського дитячого оркестру входять мелодичні ударні інструменти (металофони, ксилофони, глокеншпілі), немелодичні ударні інструменти (дитячі литаври, барабани, тарілочки тощо), прості духові інструменти, близькі до народної сопілки (блокфлейти різного діапазону), смичкові інструменти для гри на "пустих" струнах [28]. Відзначимо м'якість, чистоту і приємність звучання орфівських інструментів, розроблених ним спільно з музикознавцем К. Заксом.

Вільна імпровізація стала відправним пунктом орфівського "уроку". Хоча найпростіші ритми й мелодії були доступним елементарним матеріалом, імпровізація вимагала виявлення фантазії, яку слід було пробудити. З огляду на це К. Орф слушно підкреслював, що ніщо не вимагає такої ретельної підготовки, як проведення творчих й імпровізаційних вправ, які аж ніяк не дають учителю права імпровізувати [28].

Творчим імпровізаціям дітей мала сприяти опора на рух і гру на елементарних музичних інструментах, на мову, музичну декламацію і спів. Особливу увагу композитор приділяв слову - елементу мови й поезії, його метричній структурі, мелодико-інтонаційній вимові і його звучанню (світлому або тьмяному, прозорому або насиченому тощо). У єдності слова, жесту і мелодії він вбачав першооснову музики [23].

К. Орф вважав, що особистість не можна виховати на випадковому і довільному матеріалі. На його думку, найкращим матеріалом для виховання дітей є дитячі лічилки, дражнилки, приказки, скоромовки, заклички, колискові пісні, колядки, веснянки тощо. Сьогодні в західній музиці відповідність системи і матеріалу музичного виховання сучасної композиції корінним чином порушена. Немає такої системи музичного виховання публіки, яка найкоротшим чином привела б її до розуміння експериментів неоавангарда. Системи, що все ж збереглися в ужитку, традиційні і для новітньої музики неефективні. Кодай, Орф і багато інших не погодилися з можливістю переважання в музиці "акустичних структур", що не спираються на відчуття первинного біологічного ритму, на здатність розрізнення висоти звуків і якісної оцінки інтервалів, що дають основу виразною, значущою інтонації, на відчуття ладотональной організації звуків, їх тяжіння до центру і один до одного.

У 50-х роках в західній музиці були зроблені деякі спроби орієнтувати музичне виховання на атональний музичний матеріал, у тому числі і на додекафонію. При цьому виходили з переконання, що органи музичного сприйняття ще ніяк не тренованих дітей - це tabula rasa, що немає природженого відчуття стійкості і нестійкості звуків, немає природженого прагнення голосу співати в тональності, немає відчуття виразності "тонально зв'язаного" інтервалу, немає органічної потреби в природній мелодійній логіці, немає жадання регулярного ритму в рухомому тілі.

В дошкільній педагогіці накопичений немалий позитивний досвід використання музичних інструментів в роботі з дітьми з метою активізації музичного розвитку. Автор програми «Граємо в оркестрі по слуху» М. Трубнікова  відмічає, що в дошкільнят при індивідуальному навчанні достатньо легко може бути сформована діяльність підбору мелодії по слуху на музичних інструментах. Т. Тютюннікова створила програму елементарного музикування по системі Карла Орфа, синтезуючи в умовах музично-ігрового спілкування ритмізовані звучащі жести, рухи і мелодекламацію або спів з додаванням нескладного акомпанементу на орфовських інструментах. Я. Меркуловою запропонована програма «Оркестр в дитячому садку», яка поєднує навчання дітей грі на музичних інструментах з навчанням нотної грамоти. Значення інструментального музикування для музичного і загального розвитку дітей важко переоцінити. В процесі гри на інструментах розвиваються музичні здібності і, перш за все, всі види музичного слуху: звуковисотний, метро-ритмічний, ладо-гармонійний, тембровий, динамічний і архетонічний, або відчуття музичної форми. Крім цього, інструментальне музикування є важливим джерелом розуміння системи засобів музичної виразності, пізнання музичних явищ і закономірностей. Воно сприяє розвитку емоційних відчуттів. Діти відкривають для себе світ музичних звуків, розрізняють красу звучання різних інструментів, вдосконалюються в виразності виконання. У дітей активізується музична пам’ять і творча уява. Крім музичних здібностей розвиваються вольові якості: зосередженість, увага. Ось чому музикування входить в усі програми по дошкільному музичному вихованню.