Музичний фольклор – основа музичного виховання
                                           дошкільників
Дитячий музичний фольклор: сутність, види, жанри, функції
Музичне виховання дітей дошкільного віку неможливе без
вивчення елементів народної творчості, втілених, зокрема, у фольк-
лорі. Ще видатний український філософ і письменник Г. Сковорода
закликав "пізнати свій край, себе, свій рід, свій народ, свою землю"
для того, щоб правильно вибрати свій шлях у житті.
Фольклор, – колективно створена спадщина народної культури, –
заснована ще до народження дитини та є "новою" лише для неї. Про-
те, засвоїти створене народом дошкільник в змозі лише власними
зусиллями, працею власної душі та думки. Дитині в царині фольклору
належить як би привідкрити те, що вже вписано в орбіту суспільного
досвіду людей, відтворити деяку суттєві риси їхніх взаємин, спосо-
бів дій, відносин, кращі з яких люди "закодували" в фольклорних
творах. Сприймання фольклорних творів не виникає в готовому
вигляді, воно формується у зв’язку з ходом загального психічного
розвитку особистості. Дитина проходить довгий шлях від наївної
участі в зображуваних подіях до більш складних форм естетичного
та етичного сприймання.
Фольклор найбільш повно охоплює всю картину народного
життя. Його жанри, засоби, методи надають яскраву картину побуту
народу, його моральності, духовності. Л. Шеремет визначає особли-
вістю фольклору його оригінальну художньо-філософську систему,
що відтворює характер зв’язків етносу з навколишнім світом на
різних етапах історичного розвитку даного народу [7, с. 22]. Вира-
жаючи рівень свідомості й світосприйняття народних мас, фольклор
зберігає в кожну історичну епоху значення первинної художньої
переробки сукупного чуттєво-практичного досвіду, є складним
естетичним, художнім і соціальним явищем.
Фольклор – невід’ємна складова національної культури, яка
у сконцентрованій формі подає одночасно народну філософію,
етику й естетику, створюючи неповторний національний
образ світудітей дошкільного віку
Термін фольклор було уведено в наукову практику англійським
істориком та етнографом Вільямом Томсом у 1846 р. Фольклор
охоплює драматичну, хореографічну, поетичну та музичну творчість
народу. Вивченням фольклору займається спеціальна наука –
фольклористика, а збиранням, зберіганням і публікацією фольклор-
них зразків – етнографія.
Фольклористика визначає, що усі фольклорні жанри
поділяються на дві великі групи:
· твори, які виконуються й побутують у середовищі дорослих;
· твори, які побутують серед дітей.
Одним із видів фольклору є музичний фольклор, елементи якого
використовуються у музично-виховній роботі з дітьми дошкільного
віку.
Фольклор музичний – це сукупність творів музичної
творчості, в якій сформувались основні типи звукових систем,
склалися основи ладової організації, поліфонії, гармонії, ритму,
музичної форми народної [Боффи, с.409].
За визначенням фольклориста А. Іваницького, український му-
зичний фольклор – це художньо-музична культура народу, яка
включає народну пісню, народну інструментальну музику, народ-
ний танець.
Музичний фольклор, поряд з іншими засобами, є першоосно-
вою музичної культури, дієвим підґрунтям для загального музично-
естетичного розвитку дошкільників, формування в них музичних
здібностей, виховання національної самосвідомості. Садовенко 10.
Аналіз педагогічних концепцій, методичних систем вітчизняних
(В. Верховинець, О. Ростовський, О. Смоляк) та зарубіжних
(Б. Барток, К. Орф, З. Кодай, Б. Трічков) дослідників засвідчує те,
що саме фольклор розглядається як основа музичного виховання
дітей.
Специфічні особливості музичного фольклору стали предметом
досліджень українських учених ХІХ ст. К. Квітки, Ф. Колесси, М. Ли-
сенка, М. Максимовича, О. Потебні, П. Сокальського та сучасних
науковців В. Гошовського, С. Грици, О. Дея, М. Дмитренка, А. Івани-
цького, С. Мишанича, О. Правдюка та ін. Їхні праці дали змогу з’ясу-
вати, що музичний фольклор – особливий вид творчості, який
узагальнює багатовіковий людський досвід і виявляє національну
психологію, національну свідомість, відображає історію, філософію,
мораль, правові закони. Велике значення для розвитку національного
музичного виховання має науковий доробок одного з перших україн-
ських музикознавців М. Грінченка, який довів необхідність вивчення
в навчальних закладах національного пісенного фольклору, тісно
пов’язуючи його із самобутністю української культури в регіонах.
На те, що у дошкільному віці дітей слід виховувати на націо-
нальному музичному матеріалі вказують й сучасні психологи,
говорячи про те, що природне й легке засвоєння цього виду фольк-
лору забезпечується наявністю так званого музичного генотипу.
Останній умовно визначається як сукупність спадкових структур,
що відповідають за музичні здібності, а також засобів, які від
покоління до покоління передавалися в народі.
Музичний фольклор осягається дошкільниками у синкретичній
єдності співу, танцю, інструментального виконавства, драматизації і
втілюється в ігровій формі, що найбільш повно відповідає дитячій
психології. Характерні особливості усвідомлення до-
шкільниками змісту і художньої форми фольклорних творів пов’я-
зані з конкретністю мислення, невеликим життєвим досвідом,
безпосереднім ставленням до реального життя, ситуаційністю мети
і поведінки, недостатньою загальмованістю їхніх рефлексів. Саме
тому важливо навчати дітей усвідомлювати образи, розуміти
значення засобів художньої виразності як умови усвідомлення
цілісного художнього образу.