Дидактичні основи навчання дошкільників співу
Методи та прийоми навчання співу
Навчання дітей дошкільного віку співу потребує використання
різних методів та методичних прийомів. Як зазначала Н. Ветлугіна,
методичні прийоми навчання співу зумовлюються загально вихов-
ними завданнями, особливостями колективного та індивідуального
співу дошкільників. Педагогічні прийоми пов’язані із послідовністю
розучування пісень та навчання дітей співацьких навичок у різних
вікових групах. На думку Р. Зініч, найбільш
прийнятними методичних прийомів є: виразне виконання
вокального твору музичним керівником, показ музичним
вихователем співочих умінь та слово педагога (пояснення, вказівки
і т. д.) . Дослідниця І. Газіна визначає наступний перелік
основних прийомів навчання співу: показ з поясненнями, пояснення
без показу, ігрові прийоми, питання, оцінка якості дитячого
виконання пісні.
Коротко схарактеризуємо деякі із прийомів навчання дітей співу.
Розучування пісні з дітьми дошкільного віку відбувається на
основі методу розучування на слух. Він характеризується тим, що
діти опановуючи пісню, повторюють її після того, як музичний ке-
рівник виконає її (або програє на музичному інструменті). Корис-
туючись цим методом, не варто забувати про свідоме сприйняття та
аналіз мелодії. Якщо діти не запам’ятали або неправильно проспі-
вали мелодію, слід повторити її кілька разів жестом показати напрям
мелодії (вище-нижче) або регістр виконання (високо, низько кілька
звуків на одній висоті). Якщо робота проводиться музичним керів-
ником систематично, діти звикають до такого унаочнення руху
мелодії, що сприяє свідомому засвоєнню дітьми пісні.
Виразне виконання пісні має велике значення. Не можна ігнору-
вати вступної частини твору, яка, подібно до літературного епіграфа,
часто виражає основну ідею. Дуже важливо, щоб пісня справила
враження на маленького слухача вже при першому ознайомленні з

нею. Емоційно-схвильоване виконання завжди знаходить відповід-
ний відгук у дітей, викликає різні почуття: радість, смуток, жаль,
захоплення та ін. Тільки виразний спів розкриває художні образи
твору, характер мелодії, особливості її побудови. Це допомагає
виховувати в дітях любов до пісні, бажання самим її співати.
Показ педагогом співочих умінь – один з основних наочних при-
йомів навчання співів. Видатний педагог К. Ушинський, надаючи
великого значення наочності у процесі навчання, писав: "... це таке
навчання, яке будується не на абстрактних уявленнях та словах, а на
конкретних образах, безпосередньо сприйнятих дитиною...". Перед-
усім музичний керівник співає той чи інший уривок пісні. Потім
показує дітям, як і коли треба взяти дихання, пояснює характер,
динамічні особливості твору (співуче, уривчасто, посилення чи
ослаблення звучності тощо), чітко й виразно вимовляє слова, звертає
увагу дітей на чистоту інтонування.
Показ з поясненнями. Якщо вперше виконати пісню без необ-
хідних пояснень, діти не сприймуть її зміст, їх може зацікавити у цей
момент будь-який предмет, що оточує їх, наприклад, яка-небудь
деталь в костюмі педагога. Супровідне пояснення педагога роз’яс-
нює сенс, зміст пісні. Якщо пісня виконується не вперше, поясню-
вати можна і без показу.
Ігрові прийоми (використання іграшок, картин, образних вправ)
роблять музичні заняття продуктивнішими, підвищують активність
дітей, розвивають кмітливість, а також закріплюють знання, отри-
мані на попередніх заняттях.
Жест педагога, диригування є одним з наочних прийомів нав-
чання дошкільників. Музичний керівник часто супроводжує свій
спів плавними або уривчастими рухами руки. Це сприяє ефектив-
нішому засвоєнню основних співочих умінь та навичок.
Питання, які педагог адресує дітей активізують їх мислення та
мову. До відповідей на запитання педагога потрібно підходити ди-
ференційовано, залежно від того, з якою метою поставлено питання
та в якій віковій групі. Так, у молодшій групі потрібно, щоб діти
відповідали словами, а не жестами. У старших групах діти повинні
відповідати фразами, але без, так званої, "повної відповіді", в якій
частково повторюється питання.
Оцінка якості дитячого виконання пісні повинна залежати від
віку дітей, підготовленості. Неправильна оцінка не допомагає дитині
усвідомити і виправити свої помилки, недоліки. Потрібно заохо-
чувати дітей, вселяти в них упевненість, але робити це делікатно.
Співацький репертуар
Пісенний репертуар складають музичні твори, підібрані для вик-
онання дітьми певної вікової групи. Репертуар повинен задовольняти
наступні вимоги: бути високохудожнім, доступним для розуміння
дітьми, різноманітним за тематикою, стилями (фольклор, твори
сучасного звучання тощо), жанрами (поспівки, колискові, мініатюри
(одночастинні), пісні класичної будови (із заспівом та приспівом)
тощо. Пісні мають бути написаними в зручній для дітей теситурі з
урахуванням голосових можливостей дітей. Слід також звертати
увагу та побудову інтервальних ходів пісні, які становлять складність
для виконання дітьми, особливо тими, які нечисто інтонують. Зазви-
чай у піснях для дітей переважає нескладний ритм, який частіше за
все складається із восьмих та четвертних долів.
Для дітей раннього віку добираються поспівки імітаційного ха-
рактеру з інтонаціями, що повторюються, у середньому темпі та з
короткими фразами. Для дітей молодшого дошкільного віку в пісен-
них творах простежується наявність протяжних звуків, у середньому
темпі, з двотактовими фразами. Пісенний репертуар для дітей
старшого дошкільного віку характеризує достатньо різноманітна
тематика, більш багата темпова та динамічна палітра (від piano до
mezzo forte). Будова твору передбачає двотактові фрази з тим, щоб
дітям було зручно розподіляти дихання.
Методикою навчання дошкільників співу, розробленою Н. Вет-
лугіною передбачено, що перед тим, як розучувати пісню, музичний
керівник має проаналізувати її за наступною схемою:
1. Виховна цінність твору: зумовлена сучасними підходами до
виховання особистості дитини, формування її моральних рис, основ
патріотизму тощо.
2. Літературний текст: надається загальна оцінка художньої
якості; визначення особливостей літературного тексту – звернень,
діалогів, найбільш значущих щодо виразності слів або фраз. З онов-

122 Теорія та методика музичного виховання дітей дошкільного віку
ленням дитячого музичного пісенного репертуару, який простежу-
ється за роки незалежності України, педагогу слід ретельно звертати
увагу на художність тексту кожної пісні, уникати аматорства, примі-
тивності, які можуть нести собою вокальні твори для дітей
самодіяльних композиторів.
3. Мелодія: аналізується характер мелодії, її інтонаційна
виразність, інтервали, лад, ритм, розмір, теситура та діапазон.
4. Фортепіанний супровід має бути високохудожнім, виразним
і доступним для дитячого сприймання. Музичний керівник ні в
якому разі не повинен "спрощувати" акомпанемент пісні, оминаючи
технічно складні місця твору, роблячи інструментальний супровід
монотонним, нецікавим, безбарвним.
5. Структура пісні (форма твору): одночастинна (вокальна
мініатюра для дітей, без поділу на заспів та приспів), двочастинна
(лише заспів та приспів) та куплетна [46, с. 92].
Попередній аналіз пісні допомагає музичному керівнику вибу-
дувати методику її розучування з дітьми, визначити навички, яких
потрібно навчити дітей, продумати вокальні вправи на удосконален-
ня дикції, звуковедення, дихання тощо.
Співацький репертуар для роботи з дітьми дошкільного віку
складають пісні для різних видів музичної діяльності (слухання,
хоровий і сольний спів, спів з рухами, гра на музичних інструментах
із співом, музична грамота, творчість), а також вправи для розвитку
співацького голосу й слуху.
Пісні без супроводу. З трьох років діти співають без інструмен-
тального супроводу невеликими групами і індивідуально з підтрим-
кою голосу дорослого. Це звуконаслідування, народні поспівки,
маленькі пісеньки. Мелодійні ходи, ритміка дуже прості, легкі для
інтонації. Мелодія складається з одного-двох мотивів, що повторю-
ються. Діти шостого року життя співають пісні важчі, з ширшим
діапазоном, цікавим ритмічним малюнком, складнішою мелодією.
Основна мета співу без супроводу – розвиток чистоти інтонації; то-
му необхідно, щоб технічна сторона виконання не вимагала великих
зусиль і діти могли зосередити увагу на чистій інтонації.
Пісні з супроводом. На початку навчального року діти співають
прості, нескладні пісні, щоб відновити ті навики, які забуті за літо.
Мелодію пісні дублює інструмент; мелодійні ходи зручні для інто-
нації, написані в середній теситурі, з вузьким діапазоном. На на-
ступному етапі навчання пропонуються пісні зі складнішим ритмом,
мелодійною структурою. У старших групах інструментальний су-
провід може тільки частково дублювати мелодію, звучати в іншому
регістрі. Використовуються пісні зі вступом, паузами, приспівом,
заспівом різного характеру, що вимагає співучого або рухомого
співу, застосування всіх співацьких навиків.
Ще одна група пісень, важчих, розрахована на дітей 5–6 років. Це
пісні двочастинної або тричастинної форми (частини можуть мати
різний характер, темп). Тут вже зустрічаються несподівані паузи,
широкі діапазони (септима, октава), довгі фрази тощо. Ці пісні
виконують сильніші діти (солісти або маленькі групи) з інстру-
ментальним супроводом і без нього.
Пісні для супроводу рухів. Відбираючи репертуар для цього виду
діяльності, необхідно враховувати, що спів несумісний з швидкими,
різкими рухами; тому пісні повинні бути спокійного, плавного
характеру. Рухи активізують емоційні прояви дітей. Пісні з рухами
діти завжди охоче співають. Такі пісні розучують вже в молодших
групах. Пісні для супроводу рухів (хороводи) мають просту мело-
дію, вони легші від тих, які пропонуються в розділі "Пісні з супро-
водом". Об’єднання співу і рухів вимагає від дітей великих фізичних
зусиль, зосередженості і розподілу уваги. На початку навчального
року використовуються пісні з короткими фразами, нескладні, з
невеликим діапазоном, потім – більш розгорнуті (двочастинної або
тричастинної форми), різного характеру, з різноманітними, але
спокійними рухами. Важливо пам’ятати, що різкі рухи приводять до
прискорення дихання, і спів стає переривистим і невиразним.
Пісні для гри на музичних інструментах. Цей репертуар призна-
чений для дітей 5–6 років життя. На початку року вихованці імпро-
візують за заданими темами ("Дзвіночки", "Дощик", "Струмочок"
тощо). Мета цих вправ – ознайомити з інструментом, погратися з
ним, як з іграшкою. Потім діти виконують ритмічні вправи на одній-
двох нотах і наспівують. Поступово діти вчаться підбирати на слух
мелодії із знайомого репертуару (поспівки з декількох звуків).