Завдання навчання дошкільників співу
· формувати в дітей співацькі уміння та навички, привчаючи
їх чисто й виразно виконувати пісні;
· розвивати музичний слух, привчаючи дітей розрізняти пра-
вильний та неправильний спів, звуки за висотою та тривалістю,
слухати себе під час співу й виправляти свої помилки;
· розвивати дитячий голос, добиваючись в співі його легкого,
природного звучання й розширюючи співацький діапазон;
· формувати початкові форми дитячої пісенної творчості за
рахунок імпровізації по співок та нескладних пісеньок;
· формувати фонд улюблених дитячих пісень й навчити дітей
використовувати розучені пісні в різних видах музичної
діяльності.
Дитячий співацький голос та його охорона
Голосовий апарат дитини відрізняється від голосового апарату
дорослого, перш за все тим, що гортань з голосовими зв’язками у
2–2,5 рази менша гортані дорослої людини, вона більш еластична та
рухома. Він ніжний, легко піддається різноманітним впливам (холо-
ду, навантаженню тривалим співом тощо). Голосовий апарат безпе-
рервно росте відповідно до розвитку всього організму дитини.
У порівнянні з дорослим, голосові зв’язки дитини тонкі, тендіт-
ні й короткі. Тому звук дитячого голосу високий і дуже слабкий. Він
посилюється резонаторами.
Резонатор – порожнина, оповита хрящовою тканиною,
яка слугує своєрідним "мікрофоном", підсилювачем звуку за ра-
хунок збільшення частоти коливань звуку в даному середовищі
та виникненню обертонів (додаткових тонів), які надають
звуку м’якості, об’ємності, характерного тембру

Розділ ІІ. Види музичної діяльності дітей 109
Розрізняють верхній (головний) резонатор (порожнини глотки,
рота і додаткові порожнини носа) і нижній (грудний) резонатор (по-
рожнини трахей і бронхів). Резонатори додають різного забарвлення
звуку. У дітей грудний резонатор розвинений слабко, переважає
головний. При форсуванні нижнього резонатору під час співу у дітей
розвивається неприємне й невластиве їм низьке звучання. Голоси
дітей відповідно звучать слабко, ніжно, проте дзвінко, безоберто-
нового забарвлення (фальцет).
Характеризуючи співацький голос дітей, слід вказати також на
особливості розвитку діапазону дітей відповідно до віку.
Діапазон – об’єм голосу від нижнього звуку до верхнього
Діапазон у дошкільників достатньо вузький. При правильній
постановці співу діти трьох років можуть співати чисто, вільно,
дзвінко, приблизно в межах мі-сі першої октави, чотирьох років – в
межах ре-сі першої октави, п’яти років – ре-до другої октави, шести
років – в межах до першої октави (сі малої октави) – ре другої октави.
Основні звуки, на яких побудовані мелодії більшості пісень для
дітей дошкільного віку, відповідають діапазону їхнього голосу.
Якісне виконання дітьми пісні багато в чому залежить від того,
в якій теситурі розташована мелодія. Теситура в обраній для вико-
нання дітьми даної вікової групи пісні може бути зручною і
незручною при одному й тому ж діапазоні.
Теситура – розподіл звуків за висотою. Поділяється на
високу, середню й низьку
У деяких піснях зустрічаються звуки, що не відповідають діапа-
зону голосу дітей даного віку, але вони стосовно теситури є прохід-
ними і на них не акцентується велика увага під час ведення мелодії.
Спів вимагає великого м’язового та емоційного напруження від
дітей, тому вони швидко втомлюються. Саме тому загальна трива-
лість співу не повинна перевищувати 10 хвилин. Дошкільнята, особ-
ливо молодшого віку, схильні до наслідування, саме тому, почувши,
як гучно звучить голос дорослої людини, вони намагаються співати

110 Теорія та методика музичного виховання дітей дошкільного віку
так само. Сам педагог не повинен голосно говорити й виконувати
пісні. Розмовляти потрібно спокійно, без крику, адже діти часто
переносять розмовну інтонацію на спів і, почувши голосну розмову,
можуть співати форсованим звуком. Треба привчати співати й
говорити дітей спокійно, без напруження. Такий режим охорони
дитячого голосу слід підтримувати й при перебування дітей вдома –
уникати шумних ігор, галасування тощо. При навчанні дошкіль-
ників співу з метою охорони дитячого голосу педагогові необхідно:
· не добирати до репертуару пісні з незручною теситурою, й
ті, які написані для дорослих і мають більш широкий діапазон;
· не включати багато пісень для виконання: на музичних занят-
тях не більше 2–3-х, на святах – 4–5, в молодших групах – до 3-х;
· слідкувати за тим, щоб діти уникали голосних розмов,
форсованого та тривалого співу;
· правильно використовувати температурний режим, не співа-
ти на прохолодному або вологому повітрі (наприклад, під час
весняної прогулянки або під час виступу на осінньому Святі
Врожаю тощо);
Г. Кабка зазначає проте, що на голосову функцію погано впли-
ває й хвилювання, тому педагог має потурбуватися про створення
позитивного психологічного клімату у дитячому колективі – вчасно
підбадьорити малюків перед виступом, пожартувати або навпаки –
запропонувати "послухати тишу"

                     Завдання навчання дошкільників співу
· формувати в дітей співацькі уміння та навички, привчаючи
їх чисто й виразно виконувати пісні;
· розвивати музичний слух, привчаючи дітей розрізняти пра-
вильний та неправильний спів, звуки за висотою та тривалістю,
слухати себе під час співу й виправляти свої помилки;
· розвивати дитячий голос, добиваючись в співі його легкого,
природного звучання й розширюючи співацький діапазон;
· формувати початкові форми дитячої пісенної творчості за
рахунок імпровізації по співок та нескладних пісеньок;
· формувати фонд улюблених дитячих пісень й навчити дітей
використовувати розучені пісні в різних видах музичної
діяльності.
Дитячий співацький голос та його охорона
Голосовий апарат дитини відрізняється від голосового апарату
дорослого, перш за все тим, що гортань з голосовими зв’язками у
2–2,5 рази менша гортані дорослої людини, вона більш еластична та
рухома. Він ніжний, легко піддається різноманітним впливам (холо-
ду, навантаженню тривалим співом тощо). Голосовий апарат безпе-
рервно росте відповідно до розвитку всього організму дитини.
У порівнянні з дорослим, голосові зв’язки дитини тонкі, тендіт-
ні й короткі. Тому звук дитячого голосу високий і дуже слабкий. Він
посилюється резонаторами.
Резонатор – порожнина, оповита хрящовою тканиною,
яка слугує своєрідним "мікрофоном", підсилювачем звуку за ра-
хунок збільшення частоти коливань звуку в даному середовищі
та виникненню обертонів (додаткових тонів), які надають
звуку м’якості, об’ємності, характерного тембру

Розділ ІІ. Види музичної діяльності дітей 109
Розрізняють верхній (головний) резонатор (порожнини глотки,
рота і додаткові порожнини носа) і нижній (грудний) резонатор (по-
рожнини трахей і бронхів). Резонатори додають різного забарвлення
звуку. У дітей грудний резонатор розвинений слабко, переважає
головний. При форсуванні нижнього резонатору під час співу у дітей
розвивається неприємне й невластиве їм низьке звучання. Голоси
дітей відповідно звучать слабко, ніжно, проте дзвінко, безоберто-
нового забарвлення (фальцет).
Характеризуючи співацький голос дітей, слід вказати також на
особливості розвитку діапазону дітей відповідно до віку.
Діапазон – об’єм голосу від нижнього звуку до верхнього
Діапазон у дошкільників достатньо вузький. При правильній
постановці співу діти трьох років можуть співати чисто, вільно,
дзвінко, приблизно в межах мі-сі першої октави, чотирьох років – в
межах ре-сі першої октави, п’яти років – ре-до другої октави, шести
років – в межах до першої октави (сі малої октави) – ре другої октави.
Основні звуки, на яких побудовані мелодії більшості пісень для
дітей дошкільного віку, відповідають діапазону їхнього голосу.
Якісне виконання дітьми пісні багато в чому залежить від того,
в якій теситурі розташована мелодія. Теситура в обраній для вико-
нання дітьми даної вікової групи пісні може бути зручною і
незручною при одному й тому ж діапазоні.
Теситура – розподіл звуків за висотою. Поділяється на
високу, середню й низьку
У деяких піснях зустрічаються звуки, що не відповідають діапа-
зону голосу дітей даного віку, але вони стосовно теситури є прохід-
ними і на них не акцентується велика увага під час ведення мелодії.
Спів вимагає великого м’язового та емоційного напруження від
дітей, тому вони швидко втомлюються. Саме тому загальна трива-
лість співу не повинна перевищувати 10 хвилин. Дошкільнята, особ-
ливо молодшого віку, схильні до наслідування, саме тому, почувши,
як гучно звучить голос дорослої людини, вони намагаються співати

110 Теорія та методика музичного виховання дітей дошкільного віку
так само. Сам педагог не повинен голосно говорити й виконувати
пісні. Розмовляти потрібно спокійно, без крику, адже діти часто
переносять розмовну інтонацію на спів і, почувши голосну розмову,
можуть співати форсованим звуком. Треба привчати співати й
говорити дітей спокійно, без напруження. Такий режим охорони
дитячого голосу слід підтримувати й при перебування дітей вдома –
уникати шумних ігор, галасування тощо. При навчанні дошкіль-
ників співу з метою охорони дитячого голосу педагогові необхідно:
· не добирати до репертуару пісні з незручною теситурою, й
ті, які написані для дорослих і мають більш широкий діапазон;
· не включати багато пісень для виконання: на музичних занят-
тях не більше 2–3-х, на святах – 4–5, в молодших групах – до 3-х;
· слідкувати за тим, щоб діти уникали голосних розмов,
форсованого та тривалого співу;
· правильно використовувати температурний режим, не співа-
ти на прохолодному або вологому повітрі (наприклад, під час
весняної прогулянки або під час виступу на осінньому Святі
Врожаю тощо);
Г. Кабка зазначає проте, що на голосову функцію погано впли-
ває й хвилювання, тому педагог має потурбуватися про створення
позитивного психологічного клімату у дитячому колективі – вчасно
підбадьорити малюків перед виступом, пожартувати або навпаки –
запропонувати "послухати тишу"

                     Завдання навчання дошкільників співу
· формувати в дітей співацькі уміння та навички, привчаючи
їх чисто й виразно виконувати пісні;
· розвивати музичний слух, привчаючи дітей розрізняти пра-
вильний та неправильний спів, звуки за висотою та тривалістю,
слухати себе під час співу й виправляти свої помилки;
· розвивати дитячий голос, добиваючись в співі його легкого,
природного звучання й розширюючи співацький діапазон;
· формувати початкові форми дитячої пісенної творчості за
рахунок імпровізації по співок та нескладних пісеньок;
· формувати фонд улюблених дитячих пісень й навчити дітей
використовувати розучені пісні в різних видах музичної
діяльності.
Дитячий співацький голос та його охорона
Голосовий апарат дитини відрізняється від голосового апарату
дорослого, перш за все тим, що гортань з голосовими зв’язками у
2–2,5 рази менша гортані дорослої людини, вона більш еластична та
рухома. Він ніжний, легко піддається різноманітним впливам (холо-
ду, навантаженню тривалим співом тощо). Голосовий апарат безпе-
рервно росте відповідно до розвитку всього організму дитини.
У порівнянні з дорослим, голосові зв’язки дитини тонкі, тендіт-
ні й короткі. Тому звук дитячого голосу високий і дуже слабкий. Він
посилюється резонаторами.
Резонатор – порожнина, оповита хрящовою тканиною,
яка слугує своєрідним "мікрофоном", підсилювачем звуку за ра-
хунок збільшення частоти коливань звуку в даному середовищі
та виникненню обертонів (додаткових тонів), які надають
звуку м’якості, об’ємності, характерного тембру

Розділ ІІ. Види музичної діяльності дітей 109
Розрізняють верхній (головний) резонатор (порожнини глотки,
рота і додаткові порожнини носа) і нижній (грудний) резонатор (по-
рожнини трахей і бронхів). Резонатори додають різного забарвлення
звуку. У дітей грудний резонатор розвинений слабко, переважає
головний. При форсуванні нижнього резонатору під час співу у дітей
розвивається неприємне й невластиве їм низьке звучання. Голоси
дітей відповідно звучать слабко, ніжно, проте дзвінко, безоберто-
нового забарвлення (фальцет).
Характеризуючи співацький голос дітей, слід вказати також на
особливості розвитку діапазону дітей відповідно до віку.
Діапазон – об’єм голосу від нижнього звуку до верхнього
Діапазон у дошкільників достатньо вузький. При правильній
постановці співу діти трьох років можуть співати чисто, вільно,
дзвінко, приблизно в межах мі-сі першої октави, чотирьох років – в
межах ре-сі першої октави, п’яти років – ре-до другої октави, шести
років – в межах до першої октави (сі малої октави) – ре другої октави.
Основні звуки, на яких побудовані мелодії більшості пісень для
дітей дошкільного віку, відповідають діапазону їхнього голосу.
Якісне виконання дітьми пісні багато в чому залежить від того,
в якій теситурі розташована мелодія. Теситура в обраній для вико-
нання дітьми даної вікової групи пісні може бути зручною і
незручною при одному й тому ж діапазоні.
Теситура – розподіл звуків за висотою. Поділяється на
високу, середню й низьку
У деяких піснях зустрічаються звуки, що не відповідають діапа-
зону голосу дітей даного віку, але вони стосовно теситури є прохід-
ними і на них не акцентується велика увага під час ведення мелодії.
Спів вимагає великого м’язового та емоційного напруження від
дітей, тому вони швидко втомлюються. Саме тому загальна трива-
лість співу не повинна перевищувати 10 хвилин. Дошкільнята, особ-
ливо молодшого віку, схильні до наслідування, саме тому, почувши,
як гучно звучить голос дорослої людини, вони намагаються співати

110 Теорія та методика музичного виховання дітей дошкільного віку
так само. Сам педагог не повинен голосно говорити й виконувати
пісні. Розмовляти потрібно спокійно, без крику, адже діти часто
переносять розмовну інтонацію на спів і, почувши голосну розмову,
можуть співати форсованим звуком. Треба привчати співати й
говорити дітей спокійно, без напруження. Такий режим охорони
дитячого голосу слід підтримувати й при перебування дітей вдома –
уникати шумних ігор, галасування тощо. При навчанні дошкіль-
ників співу з метою охорони дитячого голосу педагогові необхідно:
· не добирати до репертуару пісні з незручною теситурою, й
ті, які написані для дорослих і мають більш широкий діапазон;
· не включати багато пісень для виконання: на музичних занят-
тях не більше 2–3-х, на святах – 4–5, в молодших групах – до 3-х;
· слідкувати за тим, щоб діти уникали голосних розмов,
форсованого та тривалого співу;
· правильно використовувати температурний режим, не співа-
ти на прохолодному або вологому повітрі (наприклад, під час
весняної прогулянки або під час виступу на осінньому Святі
Врожаю тощо);
Г. Кабка зазначає проте, що на голосову функцію погано впли-
ває й хвилювання, тому педагог має потурбуватися про створення
позитивного психологічного клімату у дитячому колективі – вчасно
підбадьорити малюків перед виступом, пожартувати або навпаки –
запропонувати "послухати тишу"