РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ
У ПРОЦЕСІ МУЗИЧНО-ІМПРОВІЗАТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У статті висвітлено проблему творчих здібностей, які проявляються в дітей старшого дошкільного віку
в процесі музично-імпровізаторської діяльності.
Ключові слова: творчість, творчі здібності, музично-імпровізаторська діяльність, діти старшого дошкі-
льного віку.
Актуальність дослідження визначається сучас-
ними концепціями реформування всіх щаблів освіти,
зокрема дошкільної.
Зазначимо, що в усіх державних документах за
роки існування незалежної України ("Державна Про-
грама "Освіта ХХІ ст.", "Національна доктрина розви-
тку освіти України у ХХІ ст.", "Закон про освіту",
"Концепція національного виховання" та ін.), концеп-
ціях і програмах з дошкільного виховання червоною
ниткою прописана мета – виховання в підростаючого
покоління духовності і загальної культури поведінки
засобами мистецтва і літератури. У програмі розвитку
дітей старшого дошкільного віку "Впевнений старт"
розкрито основні напрями розвивального впливу до-
рослих, що є визначальними для розвитку природних
задатків і здібностей дітей до різних видів художньої
діяльності (образотворчої, музичної, театралізованої),
естетичного ставлення до дійсності, формування
художніх умінь і навичок, сприяння самовираженню
у художній творчості [3, с. 7]. Музичне виховання
дошкільників, як галузь естетичного виховання спря-
моване на розвиток творчих здібностей, виховання
музичної культури та становлення творчої особистос-
ті дитини.
Мета статті: розкрити змістову сутність понять
"творчість", "творчі здібності" в музично-
імпровізаторській діяльності старших дошкільників.
За С. Гончаренко, творчість розглядається як
продуктивна людська діяльність, здатна породжувати
якісно нові матеріальні та духовні цінності [1, с. 326].
Проблема творчих здібностей є однією із важли-
вих у психолого-педагогічних дослідженнях. Прин-
ципові положення теорії здібностей, зокрема співвід-
ношення біологічного і соціального у здібностях, їх
структура, і онтогенез, можливості й закономірності
їх формування й розвитку розкриваються в дослі-
дженнях Б. Ананьєва, І. Беха, Л. Виготського,
О. Ковальова, Г. Костюка, В. Крутецького,
О. Леонтьєва, В. Мясищева, С. Рубінштейна та ін.
Вітчизняними (Л. Богоявленська, О. Лук, О. Ма-
тюшкін, В. Моляко, Я. Пономарьов, Я. Шубінський та
ін.) та зарубіжними (Ф. Баррон, А. Біне, Д. Гілфорд,
А. Маслоу, К. Роджерс, Д.Томсон та ін.) дослідника-
ми вивчалися різні аспекти проблеми творчих здібно-
стей: їх природа, компоненти, критерії та показники
розвитку, методи і прийоми формування.
Творчі здібності у процесі музичної діяльності
визначаються як інтегральна характеристика особис-
тості, що відображає її властивості та особливості,
спрямовує на перетворювальну діяльність і забезпе-
чує творчий рівень цієї діяльності завдяки єдності
трьох основних структурних компонентів – мотива-
ційного, мисленнєвого і практично-діяльнісного. Вра-
ховуючи специфіку музичного мистецтва, вікові осо-
бливості дітей старшого дошкільного віку виділено
творчі здібності, необхідні й достатні для здійснення
творчої музичної діяльності:
Мотивація музично-творчої діяльності зумовлена
природою і специфікою музики як мистецтва, основ-
ним мотивом є естетична потреба, що спрямовує на
глибоке, творче оволодіння мистецтвом. У старшому
дошкільному віці активно формується пізнавальний
інтерес до музики, який переростає в музично-
пізнавальну потребу, що проявляється в прагненні до
нової музичної інформації, бажанні експериментувати
зі звуками, тобто до власних імпровізацій.
Імпровізація дітьми дошкільного віку має свої
особливості.
1. Для дитини імпровізаторська діяльність не є
професіональною. Вся система дошкільного музично-
го виховання орієнтована на розвиток в першу чергу
музичних здібностей дітей, на розуміння музики і са-
мовираження дошкільника в ній.
2. На відміну від дорослого виконавця для дитини
не суттєвий зв'язок виконавець-слухач. Вона не праг-
не донести до глядача ідею, закладену в музичному
творі композитором. Дитина дошкільного віку насо-
лоджується самим процесом участі в музичній діяль-
ності, вона грає в музику.
3. Музично-імпровізаторська діяльність дітей з
точки зору навчання музиці традиційно розглядається
як процес оволодіння дитиною спеціальними вико-
навськими уміннями, які дозволяють їй правильно
співати, танцювати, грати на музичних інструментах.
Розвиток дитини як суб’єкта дитячої музичної діяль-
ності пов'язаний з цілісним оволодінням нею як спе-
ціальними, так і загальними виконавськими уміннями.
Усі види музичної діяльності – сприймання, вико-
нання, творення музики – мають потенційні можливос-
ті для організації творчого пізнавально-пошукового
процесу, у перебігу якого в дітей старшого дошкільно-
го віку формуються творчі здібності, що забезпечують
вербальну інтерпретацію музичних образів і музичну
(вокальну та інструментальну) імпровізацію.

Традиції та новації сучасної освіти в Україні
94"Наука і освіта", No3, 2013
Розглядаючи специфіку сприймання дошкільни-
ками музики, не можна обійти й проблему розвитку
музичних здібностей та загальної музикальності ді-
тей. Здібності трактуються Б. Тепловим насамперед
як якісна, а не кількісна категорія. Головне не те, на-
скільки обдарована дитина, а те, яка природа її здіб-
ностей (у цьому випадку музикальність), які якісні
характеристики здібностей. Музичні здібності не мо-
жуть існувати продуктивно без опори на загальні зді-
бності. Якщо окремі сенсорні здібності можуть функ-
ціонувати без зв'язку з загальними здібностями
(Р. Тредгольд, Д. Райф, Л. Снайдер, Д. Віскотт), то
музичні здібності несуть у собі і загальні здібності
(С. Рубінштейн, Б. Ананьєв).
Музичними здібностями називають такі індиві-
дуально-психологічні особливості, що забезпечують
найбільш сприятливі умови для здійснення музичної
діяльності [5, с. 11].
Відтак, Б. Теплов визначає три основні музичні
здібності, які складають ядро музикальності: чуття
ладу, музично-слухові уявлення і чуття ритму без
яких неможливе сприймання і розуміння музики.
Н. Ветлугіна називає в якості основних музичних зді-
бностей дві: чуття ладу і чуття ритму. Поняття музи-
кальність не вичерпується названими трьома або дво-
ма основними музичними здібностями. Окрім них, в
структуру музикальності можуть бути включені: му-
зичне мислення, виконавські, творчі здібності. За
Н. Ветлугіною, поняття музикальність включає в себе
музичний слух, а також чуття ритму, які нерозривно
пов’язані з емоціями.
Емоції і слух, є основою музикальності в процесі
їх розвитку саме вони спонукають дітей сприймати і
відчувати музику, розуміти її. Засобами музики розви-
вається емоційний відгук дитини. Музичні звуки воло-
діють різноманітними властивостями: вони мають ви-
соту, тембр, динаміку і тривалість. Їхнє розрізнення в
окремо взятих звуків складає основу найпростіших
сенсорних музичних здібностей. Тривалість лежить в
основі музичного ритму. Чуття емоційної виразності
музичного ритму і його відтворення утворюють одну із
музичних здібностей людини – музично-ритмічне чут-
тя. Три перших названих властивостей музичних звуків
(висота, тембр і динаміка) складають основу відповідно
звуковисотного, тембрового і динамічного слуху, від
яких залежить сприймання музики.
Активне сприймання музичних творів спроможне
задовольняти потреби людей в самих переживаннях.
Водночас у процесі сприймання музики можуть хоча
б частково задовольнятись такі естетичні потреби, які
в сучасних умовах життя практично нездійсненні.
Педагогічні словники визначають сприймання як:
відображення предметів і явищ об’єктивного світу, що
діють у цей момент на органи чуття людини. Фізіологі-
чною основою сприймання є тимчасові нервові зв’язки
в корі великих півкуль головного мозку, які утворю-
ються під впливом стійких комбінацій різних подраз-
ників. На відміну від відчуттів, що відображають лише
окремі властивості або якості речей матеріального сві-
ту, сприймання дає їх цілісний образ [1, с. 318].
Н. Ветлугіна відзначає: "Здатність сприймати му-
зику виявляється в емоційній чутливості до неї, в роз-
різненні характеру, окремих виражальних засобів,
форми музичного твору [4, с. 40].
Взаємозв’язок сприймання музичних творів і різ-
них видів музичної діяльності полягає у взаємному
впливові одного процесу на другий. Це пояснюється
тим, що музичний твір пробуджує глибокі почуття,
які активізують творчу уяву і спонукають до музичної
діяльності під впливом вражень від сприйнятого. От-
же, чим більш глибокими виявляються переживання
від сприйнятого, тим значнішим є вплив мистецтва на
психіку дитини, тим сильнішим виявляється поштовх
її до активної музичної діяльності.
Залучаючи дитину до музично-образного втілен-
ня в різних видах музичної діяльності, ми звертаємо
увагу на те, що в пісні можна передати різноманіт-
ність почуттів, в грі – образи персонажів, діючи з му-
зичними іграшками, зобразити таке звучання, яке бу-
де нагадувати певні життєві ситуації. Таким чином,
перед дитиною розкривається образна сторона музич-
ного мистецтва, і вона сама включається в безпосере-
дню діяльність, оволодіває різноманітними інтонаці-
ями, використовує дитячі музичні інструменти, руха-
ється під музику, засвоює доступні їй способи втілен-
ня найпростіших музичних образів.
Емоційний відгук на високохудожні твори музи-
чного мистецтва є ядром музичної культури.
Відповідний дошкільному віку об’єм музичної
культури суспільства, дитина переймає в сім’ї, дошкі-
льному навчальному закладі, через засоби масової
інформації, музично-культурні установи. Вплив сім’ї
на формування музичної культури визначається її
традиціями, ставленням членів сім’ї до музичного
мистецтва, загальної культури. Роль дошкільного на-
вчального закладу проявляється через особистісні і
професіональні якості педагога-музиканта, його та-
лант і майстерність, загальнокультурний рівень вихо-
вателів і всього педагогічного колективу, через ство-
рені ними умови.
Ставлення дитини до музики сприяє виникненню
інтересу до музичних творів, становленню начатків
смаку, уявлень про красу. Накопичення інтонаційного
досвіду сприйняття високохудожніх творів музичного
мистецтва і розвиток емоційного відгуку є необхідною
умовою формування основ музичної культури дітей.
Важливим фактором, який визначає якість і ступінь
емоційного відгуку дитини на музику є музичний ре-
пертуар, запропонований дорослими для дітей. До під-
бору репертуару ставляться особливі вимоги. Це і ви-
разність, художність творів, різноманітна тематика,
доступність і поступове ускладнення музики.
Музично-імпровізаторська діяльність дітей – це
діяльність, пов’язана з розумінням і інтерпретацією
музично-художнього образу. Незалежно від виду ім-
провізаторської діяльності (співи, ритмічні рухи, та-

Традиції та новації сучасної освіти в Україні
95"Наука і освіта", No3, 2013
нок, гра на дитячих музичних інструментах), успіш-
ність виконання буде залежати від того, наскільки
дитина оволоділа умінням розуміння та інтерпретації
художнього образу.
Вікові можливості дітей, рівень їх художньої ку-
льтури дозволяють встановлювати зв'язок музики з
літературою, живописом, театром. З допомогою педа-
гога мистецтво стає для дитини способом пізнання
світу і самореалізації. Закономірності і особливості
розвитку психічних процесів старшого дошкільника
дозволяють формувати його музикознавчий досвід,
музичну ерудицію. Старший дошкільник не тільки
відчуває, а й пізнає музику, різноманітність музичних
жанрів, форм, композиторських інтонацій. Природ-
ною базою для отримання знань стає накопичений в
молодшому і середньому дошкільному віці емоційно-
практичний досвід спілкування з музикою. Емоційні
враження і досвід сприйняття музики діти переносять
на імпровізаторську діяльність. Важливо показати
дитині як можна використовувати отримані раніше
засоби (голос, рухи, музикування) для створення ви-
разного художнього образу. Старший дошкільник
багато імпровізує під час співу, таночків, гри на музи-
чних інструментах. Він може створювати оригінальні
мелодичні фрази і пісеньки на запропоновані тексти;
відбирати рухи і з’єднувати їх в танок, розподіляти
музичні інструменти і створювати невеличкі оркест-
ровки. Бажання якісно виконати будь-яку роль або
музичний твір показує, що головним для дитини є не
сама участь в діяльності, а її результат.
Спрямованість на результат, на створення зрозу-
мілого і виразного образу, прагнення отримати схва-
лення глядачів свідчать про те, що участь в музично-
імпровізаторській діяльності стає для дитини не грою,
а художньою творчістю.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гончаренко С. У. Український педагогічний сло-
вник / С. У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
2. Гогоберидзе А. Г., Деркунская В. А. Детство с
музыкой. Современные педагогические технологии
музыкального воспитания и развития детей раннего и
дошкольного возраста: [Учебно-метод. пособие]. –
ООО "Изд. "Детство – Пресс". — СПб., 2010. — 656 с.
3. Програма розвитку дітей старшого дошкільно-
го віку "Впевнений старт". – Тернопіль: Мандрівець,
2012. – 104 с.
4. Система эстетического воспитания в детском
саду / Сборник под редакцией Н. А. Ветлугиной. —
М. : АПН РСФСР, 1962. — С. 40.
5. Методика музичного виховання в дитячому са-
дку / за ред. С. М. Шоломович. — К., 1974. — 1