Музично-дидактичні ігри у музичному вихованні
дошкільників
Важливу роль в процесі навчання дітей грі на дитячих музичних
інструментах відіграють музично-дидактичні ігри, які сприяють
формуванню умінь слухати музику, розрізняти висоту, тембр, дина-
міку та тривалість звуку, розвивають у дітей навики самостійної
музичної діяльності, допомагають закріплювати їхні знання про
музичні інструменти.
Музично-дидактичні ігри – це ігри пізнавального харак-
теру, спрямовані на збагачення й закріплення знань, пов’язаних
з музичною діяльністю, активізацією в словнику дітей назв
музичних творів, музичних інструментів, нот, іграшок тощо у
супроводі музики
Теоретичні питання використання музично-дидактичних у про-
цесі музичного виховання і навчання дошкільнят висвітлено в дослі-
дженнях Н. Ветлугіної. Вона розглядала означені ігри в якості
універсального засобу розвитку музично-сенсорних здібностей
дітей. Зміст, правила й дії в процесі цих ігор Н. Ветлугіна підпоряд-
ковувала завданням систематичного й планомірного розвитку звуко-
висотного, ритмічного, тембрового та динамічного слуху дітей.
Музично-дидактичні ігри завжди містять розвиток дії, в якому
елементи цікавості та змагання поєднуються із конкретними сенсор-
ними завданнями. Мета ігрових дій полягає в тому, щоб допомогти
дитині почути, розрізнити, порівняти деякі властивості музичних
звуків, а саме: їх висоту, силу, тривалість, тембр. Ігрові правила і дії,
які регулярно проводяться з дітьми музично-дидактичних ігор допо-
магають планомірного і систематичного розвитку музичного слуху,
виробляють вміння не просто чути музичні твори, а вслухатися в
них, розрізняти зміну регістру, динаміки, ритму в одному і тому ж
творі. Музично-дидактичні вправи та ігри, особливо з застосуванням
настільно-друкованого матеріалу, дозволяють дітям самостійно
вправлятися в засвоєнні сенсорних способів дій. Приклади музично-
дидактичних ігор наведено у дод. А.
Відомо, що вдосконалення музичного слуху знаходиться в пря-
мій залежності від систематичності проведених вправ. Музично-
дидактичні ігри на розвиток сенсорних відчуттів включаються в
роботу з дітьми раннього віку. Наприклад, вправи "Де звучить",
"Високі і низькі звуки", "Де мої дітки?", "Хто в будиночку живе?",
"Хто прийшов?" тощо [25, с. 168].
Музично-дидактичні вправи займають небагато часу на музич-
них заняттях і можуть бути включені у розділи співу та музично-
ритмічного руху, тоді як музично-дидактичні ігри є досить складни-
ми, й проводити їх слід тільки тоді, коли у дітей вже є певний досвід
спілкування з музикою.
Види музично-дидактичних ігор
За А. Зиміною, в залежності від дидактичної задачі та розгорта-
ння ігрових дій музично-дидактичні ігри прийнято поділяти на три
види:
1) спокійне музикування;
2) ігри типу рухливих, де елемент змагання в спритності відсу-
нутий за часом від моменту виконання музичних завдань;
3) ігри, побудовані за типом хороводних.
В іграх першого виду передбачається статична поведінка дітей,
розділених на підгрупи. Змагальний елемент полягає в умінні
швидше й точніше визначити на слух музичний твір. Ці ігри часто
проводяться з посібниками. За найкраще виконання завдання під-
група дітей або дитина, якщо гра проводиться з 2–3 дітьми, наго-
роджується фішкою, смайликом. У процесі гри діти виконують її
правила, показуючи ту або іншу картинку, піднімаючи відповідно зі
звучанням твору смайлики, різні квіточки тощо.
Другий вид дидактичних ігор характеризує динаміка дій. Гра
схожа на рухливу. Діти, розділені на підгрупи, вслуховуючись у
звучання музики, реагують на нього рухами. Коли лунають гучні
звуки – починає рухатися одна підгрупа дітей, на тихі звуки – інша,
а перша підгрупа при цьому зупиняється. Після неодноразової зміни
звучання настає завершальний момент гри – фізкультурне змагання:
одна підгрупа дітей наздоганяє іншу або кожна збирається у зазда-
легідь визначеного місця і т. д.
У дидактичних іграх третього виду рухова активність дітей об-
межена. Між собою змагаються два або три кола дітей або колектив
(коло) і соліст. Наприклад, на високі звуки йдуть діти першого кола,
на звуки середнього регістра – другого, а на звучання низького
регістру реагують діти третього кола. Переможцями стають діти
того кола, які точніше реагували на зміну звучання. Переможці обо-
в’язково мають винагороджуватися або заохочуватися виконанням
їхнього бажання.
Н. Ветлугіна зазначає, що для першого та третього виду музично-
дидактичних ігор "характерна симультанність ігрових дій з реалізацією
сенсорних завдань. Для другого – елемент ігрових змагань вимагає
відтермінованості за часом від виконання завдань, наділених в більш
спокійну ігрову форму" [12, с. 236]. В усіх видах музично-дидак-
тичних ігор їхні правила тісно пов’язані з якістю виконання сенсорних
завдань і спрямовані на заохочення дітей щодо точності їх виконання.
Методика проведення музично-дидактичних ігор
Використовувати музично-дидактичні ігри потрібно вже з дру-
гої молодшої групи. Вони мають бути простими, доступними й
цікавими. Найлегше діти молодшого дошкільного віку сприймають
звуковисотні співвідношення, бо їх музична діяльність в основному
пов’язана з вокальним репертуаром, виконанням мелодій пісень.
Зручно починати роботу з проведення музично-дидактичних вправ
на розрізнення висоти звуків, використовуючи матеріал М. Метлова
(музичні драбинки), Н. Ветлугіної ("На чому граю?" "Який дзвіно-
чок звучить?", "Хто кричить?", "Птахи і пташенята"), У ході подаль-
ших занять дітям слід пояснити, що на фортепіанній клавіатурі у
вигляді довгої драбинки розташовуються звуки низькі, середні та
високі. Ці ігрові вправи проводяться як на заняттях (перед співом),
так і в години, відведені для самостійної діяльності. При цьому педа-
гог використовує жестикуляцію (низькі звуки – рука на рівні пояса,
середні – на рівні грудей, високі – голови), імітаційні рухи, набори
карток, іграшки. Діти молодшого дошкільного віку, незважаючи на
оснащення ігрової зони настільно-друкованим музично-дидактич-
ним матеріалом, озвученими й не озвученими іграшками та "нотними
зошитами", самостійно музично-дидактичних вправ і дій не прово-
дять. Весь вищезгаданий матеріал використовується в ігрових ситу-
аціях або при розгорнутій рольовій грі в сім’ю, дитячий садок тощо.
З дітьми середньої групи послідовно проводяться всі види ігор,
включаючи музично-дидактичні вправи, завдання та самостійні дії з
музично-дидактичним ігровим матеріалом (музичними годинника-
ми, музичною скринькою, музичної зошитом, неозвученими інстру-
ментами тощо). Наявність певного музичного досвіду дозволяє ма-
люкам бути досить активними в практичній діяльності, самостійно
використовувати вміння, отримані на заняттях і в повсякденному
житті. Діти слухають музику зацікавлено, жваво і невимушено
відгукуються на ігрову форму заняття.
У старшій групі діти можуть самостійно вправлятися в музич-
но-дидактичних діях, самостійно проводити їх один з одним. З
певною групою дітей можна проводити музично-дидактичні ігри
першого та третього видів, складати їх, пояснювати послідовність
ігрових дій, формулювати правила гри, підбирати необхідні посіб-
ники. Виняток становлять діти легко збудливі, неврівноважені, з
ослабленою увагою, які довго не відвідували садок через хворобу й
внаслідок цього не володіють необхідними до їхнього віку вміннями
і навичками. Найбільш обдаровані, наділені швидкою реакцією діти
шестирічного віку можуть проводити самостійно й ігри другого
виду. Однак, захоплюючись роллю педагога, вони часто не можуть
охопити своєю увагою дії всього колективу, допускають паузи в ході
проведення гри
Музично-дидактичні ігри всіх трьох видів проводяться в самос-
тійній діяльності дітей, а також на прогулянках в теплу пору року,
на комплексних музичних заняттях, використовуються під час свят
і розваг, ігрової, трудової діяльності тощо. Задля цього музичний
куточок групи необхідно оснащувати відповідними посібниками,
інструментами та іграшками, які нададуть кожній дитині змогу цікаво
й корисно провести час. Крім того, вихователі можуть самостійно, з
урахуванням досвіду роботи з дітьми, робити посібники для музично-
дидактичних ігор, розробляти їх зміст. У своїй роботі педагог може
використовувати музично-дидактичні ігри, розроблені Н. Кононо-
вою ] та методичні посібники Н. Ветлугіної , Е. Костіної та
Л. Комісарової