«Застосування системи використання музичних пальчикових ігор

та забав, логоритмічних вправ та ігор в роботі з розвитку музичних

здібностей дітей дошкільного віку».

З позиції сучасних надбань мистецтвознавчої, психологічної та

педагогічної наук, музично-естетичне виховання й навчання дітей дошкільного віку потребує вирішення багатьох художньо-педагогічних проблем. Нагальними серед них є створення нових теоретичних розробок, ефективних методик музичного навчання й виховання, зокрема методик, зорієнтованих на розвиток у дошкільників музичних здібностей, що допоможе знайти можливість ранньої діагностики останніх, сприяти виявленню практичних засобів щодо їх формування, а отже

вплине на загальне становлення успішної особистості.

Музичний фольклор як першооснова музичної культури та авторські твори

для дітей, засновані на кращих традиціях української пісенно-ігрової творчості є найкращим підґрунтям для естетичного виховання та розвитку музичних здібностейдітей. А музика, як ніяке інше мистецтво, справляє потужний вплив на емоційну сферу дитини й тісно пов’язана з вегетативною та моторною системами.

Тому ми вирішили, що буде актуальним вдатися у нашій роботі до музично-

ігрового матеріалу, заснованого на народних традиціях. Адже український фольклор є активним виховним чинником, а музично-естетична діяльність на основі музично-ігрового дитячого фольклору постає однією з провідних форм діяльності дітей у певному віці, впливає на розвиток музичних здібностей — музичного слуху, ритму, пам’яті, емоційного сприймання та відтворення своїх вражень у відповідних проявах.

Гра на фольклорному матеріалі сприяє органічному входженню дітей у світ

художньої творчості, під впливом якої вони природно розвиваються, набувають здатності до сприймання, у них формується мовленнєва, музична інтонація, лексика, відбувається становлення інтересів і смаків.

Будь-який матеріал діти краще сприймають і засвоюють в ігровій та

розважальній формах. Не випадково задля цього українська народна педагогіка створила різноманітні забавлянки, ігрові вправи, пісні-ігри тощо. Продовжують роботу у цьому напрямку і ті автори, які керуються кращими народними традиціями у створенні нового сучасного ігрового матеріалу для дітей.

На нашу думку, музичні пальчикові, мовно-ритмічні, імітаційні та рухливі

ігри, побудовані на матеріалі українського фольклору, донині є цікавими для дітей, не втратили своєї актуальності й мають використовуватися в сучасних методиках дошкільного музичного виховання.

Після аналізу діагностичних показників музичних здібностей дітей

дошкільного віку протягом кількох попередніх років, які мали тенденцію до

зниження, у нас виникла потреба у пошуку нових форм, методів та прийомів

впливу на особистість дитини дошкільного віку.

Вивчивши науково-методичну і практичну літературу стосовно розвитку

музичних здібностей, ми прийшли до висновку, що музичний фольклор як

першооснова музичної культури та авторські твори для дітей, засновані на кращих

традиціях української пісенно-ігрової творчості є найкращим підґрунтям для

естетичного виховання та розвитку музичних здібностей дітей. А музика, як ніяке

інше мистецтво, справляє потужний вплив на емоційну сферу дитини й тісно

пов’язана з вегетативною та моторною системами, а відтак – вона сприятиме

одночасному розвитку багатьох здібностей.

Саме тому, нами було прийнято рішення розширити роботу з розвитку

музичних здібностей дітей під час музично-ігрової діяльності, включивши до неї музичні пальчикові ігри, мовно-ритмічні ігрові вправи та завдання, музичні ігри-імітації не лише у роботі з дітьми раннього та молодшого дошкільного віку, а й у групах середнього та старшого дошкільного віку.

Актуальність порушеної проблеми, на нашу думку, в тому, що, працюючи над музично-естетичним розвитком дітей дошкільного віку, ми розширюємо їх знання українського фольклору, що відповідає завданням нинішньої освіти в Україні виховання на національній основі.

 

Старанно підібрані музичні пальчикові ігри, мовно-ритмічні вправи та

завдання, ігри-імітації використовуються у нашому закладі під час фронтальних, домінантних та тематичних музичних занять, індивідуальних музичних занять, а також включаються вихователями у різні процеси освітньо-виховної роботи з дітьми.

Ігри на розвиток мовлення, дикції, голосу, відчуття ритму у поезіях,

координації рухів зі словом, уяви, міміки, імітаційних жестів використовуються на заняттях з розвитку мови, художньо-мовленнєвої діяльності, де процес сприйняття літературного тексту розглядається як специфічне спілкування.

 

Метою дошкільного виховання є всебічний розвиток дитини. В нашому

випадку – це вправи для розвитку загальної та артикуляційної моторики,

покращення координації рухів, укріплення м’язів.

При виконанні під музику нескладних рухів, поданих в ігровій формі, у дітей

розвивається рухова та зорова пам’ять, увага, почуття ритму та музичний слух. Приспівах укріплюється голос, дихання, розвивається артикуляційна  моторика. Також музичний супровід впливає на емоційний стан дітей. Вони вчаться змінювати характер рухів у залежності від ритму і характеру музики. Ігри та вправи, що поєднані з читанням віршів та співом і рухами під музику, є підґрунтям для розвитку мовлення і підготовки дітей до школи.

Перспективи подальшої роботи ми вбачаємо у системному використанні

даного досвіду роботи з його задачами, методами і прийомами у роботі з дітьми, починаючи з молодшого дошкільного віку, ускладнюючи та доповнюючи його в роботі з дітьми середнього та старшого дошкільного віку.

Формування навичок співу і слухання, ладового чуття й відчуття прекрасного,

ритмічних рухів і ритмічно-мовленнєво-рухових навичок під час музично-ігрової

діяльності сприяє правильній звуковимові, розвитку музичного слуху і координації

співу з рухами, а також впливає на підвищення інтелекту дітей, протегує їхній

розумовий і загальний розвиток.

Тому ми вважаємо за доцільне продовжувати розпочату роботу з дітьми

молодшого, середнього та старшого дошкільного віку, доповнюючи систему роботи,

що вимагає подальшої розробки та підбору практичного матеріалу.

 

4.2. Теоретичні основи.

Проблемам різнобічного музично-естетичного розвитку особистості

присвячено психолого-педагогічні праці відомих учених: Б. Теплова (психологія та

структура музичних здібностей), Д. Єльконіна (теорія розвивального навчання,

психологія гри), Є. Назайкінського (психологія музичного сприйняття), С. Науменко

(основи вікової музичної психології, психологія музичності та музично-естетичного

 

5

 

виховання дошкільнят, І. Якиманської (виховання в дітей самостійності, бажання до

самовиховання, саморозвитку, самовираження) та ін.

Національні теоретико-методологічні основи застосування музичних і

танцювальних традицій для музично-естетичного розвитку й виховання дітей

дошкільного віку розробляли в різні часи вітчизняні педагоги В. Верховинець, В.

Кукловська, С. Русова, А. Шевчук, відомі зарубіжні дослідники, музиканти й

педагоги Б. Барток, 3. Кодай, К. Орф та ін.

Як стверджує С. Садовенко «український дитячий музичний фольклор є

підґрунтям для природного загального музично-естетичного розвитку й становлення

музичної культури дошкільнят, комплексного формування й поступового прояву

спеціальних музичних здібностей (музичного слуху, ладового чуття, відчуття

музичного ритму, музичної пам’яті), відтворення їх у дитячій музичній творчості.»